для батьків

Перші сходинки... Уроки без стресу - 10 золотих правил! Якщо спільне виконання домашнього завдання з дитиною зазвичай закінчується сварками і зіпсованим настроєм, якщо робити уроки з детиною для вас не менша мука, ніж для нього самого, тоді ці правила для вас.   Правило № 1. З'ясуйте причину Якщо дитину ніяк не посадити за домашнє завдання, вона придумує нескінченні відмовки або навмисно тягне час, щоб не сідати займатися, обов'язково з'ясуйте, в чому причина. Важливо зрозуміти, чи поширюється ця неприязнь на всі уроки або на домашні завдання з якихось конкретних предметів. Якщо дитина в цілому не бажає сідати за уроки, тоді переходимо до Правил № 2 і № 3. Якщо негативні почуття викликають цілком певні предмети, розпитайте, чому. Причин може бути безліч: дитині не дається предмет, не подобається вчитель, заняття з цього предмету викликають якісь неприємні асоціації і так далі. Читайте наше Правило № 8.   Правило № 2. Дайте відволіктися Як тільки дитина прийшла зі школи, не змушуйте її відразу займатися. Їй необхідна перерва, щоб переключитися і відволіктися від шкільних проблем. Ідеально, якщо на цю перерву припадуть обід або прогулянка на свіжому повітрі, чи активні ігри. Зовсім маленьким школярам, можливо, варто і поспати. Все залежить від віку, темпераменту, стану здоров'я вашої дитини. Головне, щоб за уроки вона сіла відпочивши  і зі свіжою головою.   Правило № 3. Створіть ритуал Створюйте певний ритуал, щоб робити уроки без стресу. Наприклад, намагайтеся, щоб ваша дитина сідала робити уроки завжди в один і той же час. Режим дня взагалі корисний, а в цьому конкретному випадку він ще й привчає до зібраності й організованості. Крім того, підсвідомо дитина починає сприймати цей процес як щось постійне, само собою зрозуміле, як прийоми їжі, вечірнє миття перед відходом до сну ... Можливо, варто встановити тимчасові рамки (з урахуванням індивідуального ритму дитини та обсягу домашніх завдань), протягом яких дитина займається, наприклад, півгодини-годину (для молодших школярів) або дві години (для старших дітей). Тому є як мінімум дві причини. По-перше, після закінчення цього часу дитині вже складно концентруватися і працювати ефективно. По-друге, якщо до цього часу додати ще й кількість годин, проведених у школі, ви побачите, що вийде майже повноцінний робочий день. А це дуже багато для дитячого організму.   Правило № 4. Організуйте перерви Щоб робити уроки без стресу, під час виконання домашнього завдання дозволяйте дитині невеликі перерви - 5-10 хвилин (згадайте: адже ви й самі на роботі періодично відволікаєтеся на чай і перекури). У цей час дитина може встати з-за столу і розім'ятися, випити соку або з'їсти яблуко чи апельсин. Це особливо потрібно малюкам, які ще тільки вчаться писати в прописи і довго сидять в одній позі, вимальовуючи літери. За перерву встигнуть відпочити і оченята.   Правило № 5. Ваша присутність або перевірка Для того, щоб дитина (особливо першокласник) робила уроки без стресу, хтось із батьків повинен бути присутнім при виконанні домашнього завдання. Тут важлива поступовість. Зовсім маленьким школярам тато чи мама допоможуть організувати роботу, простежити, щоб дитина не застрявала на чомусь одному. Це може зажадати вашої присутності протягом усього часу, відведеного на уроки. Потім, у міру дорослішання вашої дитини і придбання нею навичок самостійної роботи, можна домовитися, що вона сама робить легкі і зрозумілі завдання, а з вами - складні. Інший варіант - дитина готує все сама, а ви перевіряєте. Обов'язково хваліть і підкреслюйте її самостійність: «Який ти молодець, майже всі уроки зробив сам! Ти вже зовсім дорослий! »   Правило № 6. Не робіть уроки за дитину Батьки НЕ МАЮТЬ робити уроки за дитину. Іноді у вас може виникнути спокуса сказати дитині, як вирішувати приклади або відповідати на питання, щоб звільнитися швидше. Це в корені невірно. * По-перше, тим самим ви подаєте дитині поганий приклад і не дивуйтеся, якщо вона через якийсь час попросить вас зробити уроки за неї. * По-друге, так вона ніколи не навчиться самостійності та відповідальності. Ідіть іншим шляхом: ви завжди можете ненав'язливо підказати, підштовхнути, вказати вірний хід думок.   Правило № 7. Займайтеся додатково Поспостерігавши якийсь час за тим, як дитина виконує домашні завдання, ви без зусиль зрозумієте, що саме викликає у неї найбільші складності і на що вона витрачає найбільше часу, коли робить уроки. Можливо, їй важко дається читання  або якісь граматичні правила, рахунок у розумі чи переказ тексту. Якщо ви хочете робити уроки без стресу, у вихідні дні приділіть цим «підводних каменям» додатковий час. Позаймайтеся з дитиною спокійно, без поспіху, і через деякий час ця тактика обов'язково дасть результат. Ваше чадо знайде упевненість в своїх силах.   Правило № 8. Поговоріть по душах Якщо ваша дитина сприймає процес навчання і домашні заняття скоріше негативно, ніж позитивно, поговоріть з нею відверто. Розкажіть про свої шкільні роки, які предмети виходили у вас краще, а які давалися важко. Важливо, щоб дитина зрозуміла, що не все і не завжди виходить відразу, треба прикладати зусилля. Якщо проблема в учителі, проявіть максимум такту. Скажіть, що вчитель теж людина, зі своїми плюсами і мінусами, і дитині треба як слід готуватися по предмету і вести себе на уроці як слід, тоді й проблеми зникнуть. Можливо, вчитель просто дуже суворий, і дитина відчуває себе в його присутності незатишно. (Відразу скажемо, що в особливо складних випадках, можливо, вам самим варто поговорити з педагогом і з'ясувати, чому відносини з учнем не склалися.) Якщо дитині складно знайти спільну мову з однокласниками, варто з'ясувати, в чому причина напруженості, запросити когось із них у гості, організувати спільний похід куди-небудь або дитяче свято.   Правило № 9. Наймайте репетитора тільки в крайньому випадку До репетитора варто звертатися лише, якщо ви бачите явне відставання дитини з якого-небудь предмету, яке об'єктивно підтверджується нею самою і / або учителем. При цьому ви самі не в змозі забезпечити такий рівень занять, який би покрив це відставання і дав би можливість дитині робити уроки без стресу. Не потрібно перевантажувати дитину додатковими заняттями великою кількістю предметів, навіть якщо ваші доходи дозволяють записати її на десяток платних факультативів і найняти стільки ж репетиторів. Ваше чадо все одно буде не в змозі засвоїти такий обсяг знань і однаково ефективно займатися всіма предметами. Здоров'я і наявність у дитини часу для відпочинку і відновлення сил набагато важливіше.   Правило № 10. Будьте терплячі Хочеться побажати вам терпіння. Будьте конструктивні. Це ж ваша дитина, не може бути, щоб у неї абсолютно нічого не виходило. Певні спільні зусилля, ваші доброзичливість і терпіння обов'язково дадуть результат, і ваша дитина навчиться робити уроки без стресу! Как мир Интернета влияет на психику ребёнка Если взрослому удается не смотреть на мир сквозь тревожные очки, то интернет-среду он воспринимает как информационное поле возможностей. Таковой она может быть и для детей. Но давайте разберемся с тем, с какого возраста нужна детям такая информация, и в каком виде. С рождения до примерно полугода ребенку нужна, главным образом, мама, потому что он воспринимает мир, в основном, через ощущение, через мамину улыбку, ее молоко, и ее прикосновения. Постепенно ребенку становится интересно познавать мир чуть шире, и он изучает свое тело, все что вокруг. Он учится греметь погремушкой, кусать свои пальцы, стучать, кусать, ползать, потом ходить. Через то, что он все трогает, щупает, ломает, пробует на зуб, он воспринимает, ощущает и исследует окружающий мир. Он его постигает через простые действия, манипуляции, игры. Ребенок задействует все свое тело в таких действиях и играх. С года до двух с половиной лет ему по развитию положена игра с предметами (с машинками, кубиками, пирамидками, кастрюлями, ложками, мячиками), в ней он постигает важные истины. Большое-маленькое, появилось-исчезло, влезло-не входит, кидаешь – отскакивает. Многие важные психологические функции задействуются и развиваются в этой игре. Ближе к трем уже начинается предметно-образная игра, когда ребенок не просто манипулирует предметами, он назначает им какой-то образ, стулья превращаются в паровоз, палочка превращается в градусник и так далее. Начинает развиваться воображение в дополнение ко всему остальному. Лет с пяти к таким играм подключается сюжетно-ролевая игра. Когда уже компания детей придумывают и разыгрывают какой-то сюжет, чаще социальный. Они играют во врача, в дочки-матери, разыгрывают сценки из любимых мультфильмов или книг. То есть у детей активно включается и развивается социальный компонент, дети начинают понимать и разбираться в законах общения, коммуникаций, отношений. Они учатся договариваться, конфронтировать, лидировать, подчиняться. Это помогает им подготовиться к такому важному периоду, как школа, в которой социальный компонент, умение подчиняться и следовать границам и правилам – чрезвычайно важный навык. Поэтому, исходя из вышенаписанного, до начала школьной жизни, интернет-среда, скорее, ребенку не нужна, чем хоть сколько-то полезна. Она может его привлекать, тем более, если дома есть увлеченные пользователи. Потому что с достаточно раннего возраста дети стремятся к идентификации со взрослыми, то есть они осознанно и неосознанно хотят быть похожими на своих взрослых близких. И если те часто сидят в интернете, то и ребенок будет хотеть заниматься тем же. Вы, конечно, можете сказать: бери с папы пример в том, как он хорошо ходит на свою работу, но не бери с него пример в том, что он курит или сидит в интернете. Только это не сработает. Ребенок-дошкольник неосознанно «глотает» родителя целиком. И стремится к тому, чтобы воплотить в себе этот целостный образ. Пока он не в состоянии разъять его на части. В дошкольном возрасте интернет – не лучшая развивающая среда для ребенка потому, что там не могут быть задействованы его важные психологические функции: он мало двигается, он почти не использует свою мелкую моторику (мелкие манипуляции руками, которые хорошо задействуются при игре с мелкими деталями), он не задействует свою образную систему, и что самое главное: он лишен общения, сюжетно-ролевой и образной игры со сверстниками. Границы, правила, субординация, лидерство, - все эти важные процессы проходят мимо него. В первом классе ребенку предстоит сначала научиться учиться. В рамках работы с информацией, вы, конечно, можете приобщать ребенка к работе с интернет-ресурсом, к тому, чтобы он научился искать и выделять главное, анализировать полученное, структурировать ту информацию, которую он нашел. Такой опыт был бы скорее полезен школьнику, и к тому же совпал бы с его желанием осваивать заветное пространство. Но и в первом классе нагрузка на детей столь велика, что скорее ребенок будет искать в интернете отдохновения, чем развития. Безусловно, ребенок и в дошкольном возрасте будет тянуться к компьютерным играм или мультфильмам, как простому способу получить свое лекарство от скуки. Такая игра или мультфильм – легкий и быстрый способ получить то, что в отсутствии такой возможности, ребенку бы пришлось «добыть». Сначала вложиться своей идеей – придумать игру, а потом и организовать ее воплощение, потом быть в самой гуще игры ее активным участником, потом получить естественную усталость и удовлетворенность. Поэтому мультфильмы и компьютерные игры символически можно приравнять к получению материнского молока в том возрасте, когда уже можно и нужно жевать самую разнообразную пищу. Отдохнуть и расслабиться с их помощью иногда можно и нужно, но развиваться с их помощью сложно. Значительно полезнее для детей просто играть. Только к подростковому возрасту интернет-пространство может стать для ребенка, скорее, помощником и еще одной возможностью для общения, которое серьезно актуализируется и становится очень значимым для адекватного развития психики подростка. И социальные сети, в таком случае, выручают занятого разными другими задачами старшеклассника. Но если есть возможность обустроить и для него живое общение со сверстниками, это было бы значительно более полезно для его психики, чем общение через интернет. Батьки вважають соцмережі небезпечними для дітей  Ніщо в Інтернеті не викликає стільки тривоги в батьків, як соціальні мережі. Проте 26% вважають, що користь, яку Facebook або Twitter тощо приносять їхнім дітям, переважає небезпеку. Такі результати дало опитування, проведене в Сполучених Штатах організацією Family Online Safety Institute (FOSI). Про це повідомляє Українська правда. Життя з посиланням на The Guardian. 53% респондентів підтвердили, що їхні діти мають власні аккаунти в соціальних мережах. Три чверті з них зізналися, що залогінювалися в них, аби почитати, що пише син чи донька. Як зазначив представник FOSI Джон Ханлі, батьків турбує, що їхні діти викладатимуть в Інтернет особисту інформацію, якою не варто ділитися. "Оскільки чимало батьків моніторять онлайн-активність своїх дітей та впевнені в тому, що можуть це робити, рівень активного нагляду за онлайн-активністю дітей та впевненість дорослих у тому, що вони здатні це робити, знижується по мірі того, як дитина дорослішає", - констатували дослідники. 76% батьків хвилює те, що їхні нащадки натраплять в Інтернеті на шкідливий або непідходящий для їхнього віку контент. Також вони побоюються, що онлайн-активність сина чи доньки можуть відстежувати якісь компанії у маркетингових цілях. 69% тривожить, що діти можуть спілкуватися з незнайомими людьми. 71% батьків, чиї діти мають смартфони чи інші мобільні пристрої, запевнили, що перевіряють вхідні та вихідні повідомлення. 45% встановили обмеження щодо кількості повідомлень, що може надіслати дитина.                      Золоті заповіді батькам Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості. 1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити. 2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайтевід неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя. 3.Ніколі не навчайте тому,учомусамі не обізнані. 4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них. 5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти. 6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин. 7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки. 8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції. 9.Не ставтеся до дитини зневажливо. 10.Будьте послідовними у своїх вимогах. 11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні. ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї 1.Сприятливий мікроклімат у родині. 2.Спільна діяльність членів сім’ї. 3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка. 4.Спільний життєвий світогляд. 5.Оптимістичні настрої родини. 6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду). 7.Шанування членів родини, повага до старших. 8.Бережливе ставлення до природи. 9.Активна участь дітей у сімейному житті. 10.Відсутність насилля в родині. 11.Збереження родинних традицій і звичаїв. 12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів. 13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.